Виступаючі відзначали, що трагедія Бабиного Яру - це величезна трагедія для єврейського народу, для України і для всього людства. Підкреслювалося, що саме зі становленням незалежної України чимало було зроблено для увічнення пам'яті десятків тисяч безвинних жертв фашизму. Всі виступаючі наголошували на необхідності збереження пам’яті про трагічні події Бабиного Яру, щоб уникнути повторення подібних катастроф у майбутньому. 

 

Українським інститутом національної пам’яті підготовлено довідку про орієнтовну кількість жертв гітлерівського терору в урочищі Бабин Яр у м. Києві (1941–1943 рр.)

Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» (далі – Заповідник) створений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 308 „Про Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» з метою вшанування та увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій.

Під час гітлерівської окупації м. Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення і радянських військовополонених, передовсім – євреїв та циган (за етнічною ознакою), а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН А.Мельника), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших осіб.

Встановлено, що страти у Бабиному Яру почалися 27 вересня 1941 р. – розстрілу піддавалися єврейські сім’ї, політпрацівники Червоної Армії, співробітники НКВС, затримані підпільники та ніші громадяни. Масові розстріли у Бабиному Ярі проводилися до звільнення Києва від окупації проводилися до звільнення Києва від окупації. Одночасно людей знищували у розташованому поруч із Бабиним Яром Сирецькому концтаборі (до 25 тис. жертв).

Серед каральних акцій у Бабиному Яру найбільші відомі:

– 29 та 30 вересня 1941 р. розстріляли близько 34 тисячі євреїв та громадян інших національностей (членів сімей тощо). Відповідно до статистичних даних окупаційної адміністрації, до 9 листопада 1941 р. чисельність розстріляних євреїв перевищила 55 тис.

–10 січня 1942 року страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії;

– у 1942–1943 рр. розстріляно понад 600 членів ОУН.

На сьогодні найбільш достовірною цифрою жертв Бабиного Яру вважається та, що оприлюднена на Нюрнберзькому процесі над головними військовими злочинцями – близько 100 тисяч осіб (згідно висновків спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва).