Подія, в результаті якої було започатковане свято Державного прапора України, відбулася 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві. Тоді, 23 роки тому назад, група народних депутатів України внесла до сесійної зали Верховної Ради жовто-блакитний український прапор. В той день Національний прапор було освячено священиком УАПЦ. Сьогодні цей прапор, як реліквія, зберігається в музеї ВРУ.

Однак лише 4 вересня 1991, вже після проголошення незалежності України,  за результатами третьої спроби голосування у ВРУ, жовто-блакитний національний прапор було урочисто піднято над будинком парламенту.

Невдовзі, 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» надала жовто-блакитному бі-колору статус офіційного прапора країни. Саме з цього дня під жовто-блакитним стягом починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження Державним прапором України Національного прапора. В ній визначалося, що Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

Згодом, 23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про День Державного Прапора України», встановивши нове свято – День Державного Прапора України, яке щорічно відзначається 23 серпня.

У 2009 році Президент Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних. На прапорах часів Київської Русі зображували небесні світила, хрести, княжі знаки – тризуби, двозуби.

Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 року), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.

Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І. Рєпіна та на знаменитому полотні М.Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році».

Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не порушували. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг здійснила Головна Руська рада, що почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. 

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 року в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень. 22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Пізніше він став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні.

В європейській геральдиці синій кольор символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання.

Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо або синій колір, як символ миру, та жовті пшеничні лани або символ достатку – жовтий колір. 

Сьогодні для всього світу український прапор став пізнаваним символом боротьби за свободу, за правду, за гідність.