Історя жовто-синіх кольорів українського прапора сягає Київської Русі.

Відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. 

В 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрашав герб сина Данила Галицького – Лева.

У козацьку добу традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. 

Жовто-сині кольори використовувалися протягом 1918-1920 р. в УНР (Українська Народна Республіка) та за гетьмана Скоропадського.

В радянській Україні, довший час перебуваючи у підпіллі, український прапор знову замайорів 14 березня 1990 року в містечку Стрий (одним із організаторів акції був В`ячеслав Чорновіл), а через дев'ять днів – над Тернопільською міською Радою, потім у Львові, Івано-Франківську та Житомирі, а через деякий час синьо-жовта хвиля патріотизму докотилася до столиці, де в липні 1990 року над Київрадою також було піднято легендарний прапор.

23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Якраз до цієї події і прив`язаний Указ Президента України Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України» № 987.

Отже, історія національного прапора має довгий період, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.