Після Другої світової війни назва цих київських ярів стала синонімом великої людської трагедії.

Саме в Бабиному Яру під час фашистської окупації здійснювалася найбільша акція знищення мирного населення України.

Першою була пролита кров стариків, жінок і дітей народу ромів.

Потім почався геноцид єврейського населення Києва.

Протягом двох років у Бабиному Яру фашистська м'ясорубка методично знищувала все нові і нові людські життя - в єдиній братській могилі полягли українці, євреї, росіяни, поляки, цигани, угорці, чехи ...

 

Близько ста тисяч осіб загинули в Бабиному Яру за період окупації Києва. За архівними джерелами, в тому числі й німецькими, тільки за перші два дні було розстріляно більше 33 770 євреїв.

За свідченням учасників і керівників розстрілів, кожен день фашисти вбивали по 8-10 киян за порушення комендантської години, повідомляючи в Берлін, що це - партизани ...

  У Бабиному Яру були знищені глави районних управ Києва, керівники навчальних закладів, науковці та представники громадських організацій, низка українських письменників і патріотів.

 

Історики нерідко пишуть про колабораціоністів з числа місцевого населення, про поліцаїв, які виконували найбільш «брудну роботу». На превеликий жаль, факти пособництва фашистським окупантам мали місце.

Однак зовсім інші думки виникають, коли прогулюєшся по «Алеї праведників» в меморіальному комплексі «Яд ва-Шем» в Єрусалимі. Саме приклади мужності та гуманізму людей різних національностей необхідно пропагувати, щоб будувати дружні відносини між нашими народами.

 

 

Україна - серед перших країн за кількістю праведників: на початок 2011 року зареєстровано 2363 українських праведника. 665 з них - це праведники Бабиного Яру. Як стверджував колишній голова Фонду пам'яті Бабиного Яру Ілля Левітас, таких людей було набагато більше, але не всі, хто ховав у себе євреїв, вважали, що роблять щось особливе.

Праведниця Ольга Дроздова свідчила, що це були не тільки окремі випадки. У Києві діяла ціла підпільна організація «Арсеналець», яка займалася порятунком євреїв. Жінка також згадувала, як київський архітектор Асєєв малював німецькі печатки і таким чином євреїв перетворювали на українців, росіян і т.д., що давало їм шанс вижити.

 

Як відомо, трагедія Бабиного Яру довгий час замовчувалася радянською владою.

Сьогодні хотілося б із вдячністю згадати ім'я колишнього Президента Єврейської Ради України та фонду «Пам'ять Бабиного Яру» Іллі Левітаса, який нещодавно пішов з життя. Його величезна робота, спрямована на пошук біографій загиблих в Бабиному Яру людей, його велика суспільно-пропагандистська та видавнича діяльність сприяли об'єктивному висвітленню трагедії.

 

Перший пам'ятник «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру» був встановлений комуністичною владою лише в 1976 році.

Уже після здобуття Україною незалежності, у 1991 році, коли відзначалося 50-річчя початку масових розстрілів, поблизу місця трагедії спорудили пам'ятник у вигляді бронзової менори.

Сьогодні в Бабиному Яру та його околицях пам'ять жертв Бабиного Яру увічнюють 25 монументів. Щороку у вересні до цих пам'ятників лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом'янути близьких і далеких родичів, приїжджають з різних куточків світу.

 

У нинішньому році, коли світ як ніколи близько підійшов до небезпечної межі, трагедія Бабиного Яру набула особливого значення: вона стала ніби попередженням всьому людству - будь-яка агресія, будь-яка політика, заснована на неповазі до людського життя, до людей іншої національності чи віросповідання, до норм цивілізованого співіснування, веде до страшних наслідків! І ми можемо в цьому переконатися не тільки на історичних, а й на сучасних прикладах - зокрема, на подіях, що відбуваються на сході України.

 

Сьогодні ми схиляємо голови в пам'ять про жертви Бабиного Яру, ми згадуємо жахи жорстокої війни і свавілля тоталітарних режимів.

Вічна пам'ять тисячам закатованих, принижених, убитих, останки яких лежать в українській землі.

Вічна слава героям, що ризикували життям заради порятунку тих, кому загрожувала смерть.

Нехай мир і злагода завжди панують на землі Ізраїлю і на землі вільної України!

 

Геннадій Надоленко

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Державі Ізраїль

29 вересня 2014